Кочубеївські дуби – це декілька вікових дерев, що ростуть на території, де колись знаходився маєток роду Кочубеїв.
Знаходяться на території регіонального ландшафтного парку “Диканський” та охороняються державою.
Невідомо, хто саме посадив Кочубеївські дуби. За однією версію, це зробили генеральний суддя Василій Кочубей та полковник Іван Іскра. За іншою версією, дуби росли тут задовго до будівництва маєтку, і нові власники просто вирубали рівні просіки поміж дубовою рощею. Достеменно відомо, що у 1861 році тут росло 68 дерев.
Однак всередині минулого сторіччя, коли стан дерев почали документувати, їх залишилося лише 5. Найбільше з них називали дуб Мазепи. За переказами місцевих мешканців, саме під ним Маруся-Мотря Кочубеївна зустрічалася зі своїм коханим – гетьманом Іваном Мазепою. Дерево знищила блискавка у 1934 році. У 1964 році решту дерев оголосили пам’яткою природи.
Наразі цілими залишаються 4 дуби, один з яких поступово гине. Діаметр кожного з них сягає понад 1,5 метри, висота – близько 20 метрів.
Цікаво, що Кочубеївські дуби оспівував Олександр Пушкін у поемі “Полтава”. При цьому поет ніколи не бачив їх на власні очі, лише чув розповіді про них від Наталки Кочубей.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X
Відгуки
Природа дивує своєю красотою, біля сильних велетнів дубів відчуваєш міць природи. Гарні враження. Місце з історією не залишить вас байдужими!
Дуби велетні ростуть на території Парасоцького лісу у Диканці. Також вони входять до складу екологічної стежки. Огороджені штахетом, кожна з дощечок якого має свого власника(коштує ???? гривень).
Це місце варто відвідати. Тут Ви не побачите атракціонів та інших "развлєкаловок". Тут місце для спокійного відпочинку. Велич цих дубів вражає своєю силою.
Хоч на перший погляд дещо занедбане місце, проте прогулянка сподобалася всій сім'ї.
Варто прогулятися лісом до дубів, подихати свіжим повітрям, та сфотографуватися з цими велетнями. До цих дерев у свій час приходили Гоголь та Глинка, Квітка-Основ'яненко та Головко. Не можна сказати, що ви побачите щось неймовірне, але бути в Диканці та не завітати до дубів Кочубея неможна.