Особняк “Удови, що плаче”

Будинок, зведений 1907 року арх.С. Брадт­маном, має цікаву загадку – це зображення сумного жіночого обличчя, з вінком із кленового листя на голові, з якого у дощову погоду по щоках красуні котяться сльози.

Кияни люблять давати прізвиська будинкам, от і назвали його "Будинок удови, що плаче". Чому "плаче"? Чому "удова"? Вже ціле століття ніхто не може відповісти на це питання. 

Існує багато версій, чому його так назвали. Одна з них каже, що на даху будинку встановлено резервуар, який під час дощу заповнюється водою й по жолобах, що їх підбито до очей красуні, вона струмками потрапляє на щоки, отже створюється враження, що красуня плаче. Інша версія, що в будинку ховалася закохана пара, капітан із герцогинею, але трапилася трагедія, у морі загинув коханий із дітьми герцогині та її невтішне обличчя, залите сльозами, увічнено на будинку. Ще існує версія, що після смерті пана Апштейна, останнього власника цього маєтку, його дружина проживала в будинку протягом 5-ти років, казали, що вона дуже сумувала й оплакувала чоловіка.