Ужгородський греко-католицький кафедральний собор

Собор є головним осередком греко-католицької громади міста та справжньою перлиною архітектури.

Історія собору розпочинається 31 серпня 1640 року, коли дарчою грамотою графа Івана Другета ордену єзуїтів були надані землі в Ужгороді. Коли будівництво було майже завершено, розпочалася війна між Трансільванією та Австрією, внаслідок чого частина будівель були пошкоджені. Однак вже у 1646 році храм був освячений. У 1775 році, невдовзі після розпуску ордену єзуїтів, храм був переданий Мукачівській греко-католицькій єпархії.

ХІХ століття в історії храму відзначилося значною зміною інтер’єру: було змінено іконостас, розмальовано стіни та стелю, нанесені мармурові арабески. На вході добудували портик та колони. Саме в такому, оновленому виді, храм зберігся до наших днів. З часів єзуїтів збереглися лише бічні вівтарі центральних каплиць із образами “Коронація Марії” та “Богородиця з Дитям та предстоячим учнем”.

Прихід радянської влади ознаменувався тим, що храм передали православній громаді. Лише у 1991 році він знову став греко-католицькою церквою. Сьогодні у храмі проводять богослужіння.