Закарпатська обласна філармонія

Є в Ужгороді об’єкт, який не зможете оминути жоден турист чи гість міста — це будівля колишньої синагоги, а наразі обласна філармонія.

Свого часу єврейська громада міста стала настільки численною, що почала потребувати власної святині. І в 1904 році управа міста Ужгород виділила під будівництво синагоги ділянку досить цінної землі на березі річки Уж. Збудували синагогу у неомавританському стилі, архітекторами проекту стали Дюла Папп та Ференц Саболч. В оздобленні фасаду використали рожевий мармур, декоративну цеглу та червону керамічну плитку. Перед початком будівельних робіт євреї за власні кошти укріпили схил, спорудивши камінну стіну. Будівля синагоги була дуже гарною, якось нібито ажурною. Над входом фасад прикрашала зірка Давида, з іншого боку балкон з ажурним елементами, а дах був скляний та оздоблений мозаїками.

Друга світова війна та прихід Радянської влади внесли свої корективи в історію синагоги. Євреїв у післявоєнний період у місті майже не залишилося, до того ж релігія була не в пошані у радянської влади, тому в 1947 році будівлю передали недавно створеній філармонії. В 1957 році синагога стала філармонією назавжди втративши свої архітектурні елементи. Так зірку Давида заклали цеглою, на її місці зробивши просто кругле віконце, зникли балкон та декорації на даху, а скляний купол накрили залізом. В середині облаштували вестибюль та зробили другий поверх, де і розмістилася концертна зала. В 1974 році поряд побудували нову будівлю філармонії, яка з’єдналася зі старою коридором. Внутрішнє оздоблення хоч і збереглося, але не повністю, до того ж значно постраждала акустика. Зараз в середину можна потрапити, відвідавши якийсь концерт, а заодно і послухати орган, встановлений тут в радянські часи.

А от ззовні, якщо придивитися детальніше, видно, що фасад синагоги руйнується. Проводилося декілька косметичних ремонтів, але цього замало, наразі будівля потребує якісного капітального ремонту, на який, на жаль, у місцевої громади не вистачає коштів. Кажуть, була така пропозиція порятунку пам’ятки — розібрати її по цеглині і перевезти до Ізраїлю.