Windmill in Pustovity village

Чудово зберігся сторічний вітряк! Зроблені під їздні шляхи. Сюди варто завітати!

Млин в гарному стані. Дітям сподобався. Поряд бруківка та вагова. Можна пояснити дітям весь процес, починаючи з довколишніх полів і закінчуючи куди використовують борошно.

Місце для релаксу і фотографій. Вітряк вражає механікою своїх рухів і звуком хвостових лопатей. Центральні лопаті зазвичай не працюють, але радує, що 2020 їх відновили і привели до ладу. Тепер споруда не виглядає занедбаною. Багато хто бачив вітряки у київському Пирогові, на Прикарпатті чи в інших країнах. Але побачити щось автентично голландське у цьому регіоні було несподіванкою. Якщо ви плануєте тур Черкащиною і Київщиною, то сюди варто заїхати погожого дня! Пишуть, що пахне фермою. Мені у серпні не пахло, може вітер був в інший бік?! Тільки позитивні враження, хоч і шкодую, що не потрапили всередину. Варто попередньо прочитати історію цієї машини 1902 року створення! Переваги: красива атмосфера мультиків Міядзакі, де щось постійно круть-верть. Немає натовпу туристів. Поруч росте яблуня, з якої можна пригоститися) Недоліки: вхід всередину відкритий за домовленістю. Ще потребує реставрації.

Всередину не потрапити. Поруч нічого немає. Але радує, що зберегли вітряк.

Цей млин збудував місцевий селянин Кузьма Дрига в 1902 році за власними кресленнями. Якщо вірити переказам місцевих, Дрига працював в Голландії мірошником, де й захопився ідеєю збудувати подібний вітряк в рідному селі. Селяни охоче допомогли ентузіасту, носили землю для насипу всім селом, а вечорами ущільнювали ґрунт, влаштовуючи на тому місці танці. Кажуть, що вітряк було видно за десять кілометрів, а помолоти борошно в Пустовітах з'їжджалися з усіх навколишніх сіл. В 30-ті роки сина вже покійного Кузьми Дриги розкулачили та відіслали на Урал, а вітряк, як куркульський символ, хотіли спалити. Але місцеві жителі захистили будівлю. Нещодавно вітряк відреставрували, він зберіг усі свої механізми та навіть може працювати.