Ніжинський Благовіщенський монастир, відомий також як «Богородичний Назарет», збудували в історичному центрі міста на початку 18 століття.
Його засновником став відомий ієрарх, вчений і філософ Стефан Яворський. На зведення святині Стефана надихнув Іван Мазепа, на кошти якого в ті часи будували низку церков у різних куточках України. До речі, з будівництвом Благовіщенського собору він теж трохи допомагав.
Зведення собору тривало 14 років. Його архітектура являє собою поєднання бароко та давньоруського стилю. Оздоблення будівлі й шикарний семиярусний іконостас робили переважно місцеві майстри. Особливе місце серед ікон посідає тріумфальний портрет царя Петра Великого, присвячений його перемозі в Полтавській битві.
2 роки Яворський домагався в Петра І дозволу освятити храм, аж поки нарешті в 1716 році особисто освятив собор і вирішив зробити при ньому монастир. Церква стала другою за значущістю в Ніжині після Миколаївського собору. Кілька років тут зберігалася бібліотека Яворського, яку згодом перевезли до Харкова.
У другій половині 18 століття будівля кілька разів страждала від пожеж. Найбільш руйнівною виявилася пожежа 1797 року. Після неї монастир хотіли закрити, але міське населення вирішило відновити святиню. У першій чверті 19 століття відновили згорілі будівлі, збудували теплу Петро-Павлівську церкву з дзвіницею, кам’яні торгові ряди, ігуменський корпус із трапезною.
У 1907 році монастир став осередком чорносотенного «Союзу російського народу». За радянських часів собор розграбували, понівечили та використовували як склад. Монастир відновив свою роботу лише в 1999 році.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X
Відгуки
Споруда гарна, проте всередину не вдалося потрапити, було зачинено
Цікава з архітектурного боку споруда. Дуже оригінальні темні куполи, які поширені в місті і створюють неповторний стиль.
Тихе красиве місце
Пам'ятка історії, краще не сказати.
Благові́щенський собо́р, Храм Благовіщення Діви Марії, Богородичний Назарет — споруджений за проектом московського будівничого Г. І. Устинова. В основі плану собору лежить хрест із рівними за довжиною раменами, на жодному з них немає традиційної півкруглої вівтарної апсиди. Між раменами хреста влаштовано чотири закруглені кутові прибудови. Вони не відділені стінами від внутрішнього простору собору, не типове для подібних споруд барокової доби. Бані храму поставлено по кутах (а не на раменах хреста), що відповідає давньоруським традиціям. Створені спеціальні яруси-лоджії для знаті, що відповідає місцевим прийомам побудови храмів. Під склепінням південно-східної бані влаштовано спеціальний майданчик, де певний час зберігали бібліотеку монастиря; вікна цієї бані закладені. Колишнє монастирське подвір'я в міській забудові обмежене скромним корпусом келій (XVIII ст.), перекритих склепінням, з глибокими підвалами і крамницями (ченці не відставали від ніжинських купців у торговельній справі).