Нежинский Благовещенский монастырь, известный также как «Богородичный Назарет», был построен в историческом центре города в начале 18 века.
Его основателем стал известный иерарх, ученый и философ Стефан Яворский. На строительство святыни Стефана вдохновил Иван Мазепа, на средства которого в те времена строили ряд церквей в разных уголках Украины. Кстати, со строительством Благовещенского собора он тоже немного помогал.
Возведение собора продолжалось 14 лет. Его архитектура представляет собой сочетание барокко и древнерусского стиля. Отделку здания и шикарный семиярусный иконостас делали преимущественно местные мастера. Особое место среди икон занимает триумфальный портрет царя Петра Великого, посвященный его победе в Полтавской битве.
2 года Яворский добивался у Петра I разрешения освятить храм, пока наконец в 1716 году лично освятил собор и решил сделать при нем монастырь. Церковь стала второй по значимости в Нежине после Николаевского собора. Несколько лет здесь хранилась библиотека Яворского, которую впоследствии перевезли в Харьков.
Во второй половине 18 века здание несколько раз страдало от пожаров. Наиболее разрушительным оказался пожар 1797 года. После него монастырь хотели закрыть, но городское население решило восстановить святыню. В первой четверти 19 века восстановили сгоревшие строения, построили теплую Петро-Павловскую церковь с колокольней, каменные торговые ряды, игуменский корпус с трапезной.
В 1907 году монастырь стал средоточием черносотенного «Союза русского народа». В советское время собор разграбили, изуродовали и использовали как склад. Монастырь возобновил свою работу только в 1999 году.
Поделиться в Facebook
Поделиться в X
Отзывы
Споруда гарна, проте всередину не вдалося потрапити, було зачинено
Цікава з архітектурного боку споруда. Дуже оригінальні темні куполи, які поширені в місті і створюють неповторний стиль.
Тихе красиве місце
Пам'ятка історії, краще не сказати.
Благові́щенський собо́р, Храм Благовіщення Діви Марії, Богородичний Назарет — споруджений за проектом московського будівничого Г. І. Устинова. В основі плану собору лежить хрест із рівними за довжиною раменами, на жодному з них немає традиційної півкруглої вівтарної апсиди. Між раменами хреста влаштовано чотири закруглені кутові прибудови. Вони не відділені стінами від внутрішнього простору собору, не типове для подібних споруд барокової доби. Бані храму поставлено по кутах (а не на раменах хреста), що відповідає давньоруським традиціям. Створені спеціальні яруси-лоджії для знаті, що відповідає місцевим прийомам побудови храмів. Під склепінням південно-східної бані влаштовано спеціальний майданчик, де певний час зберігали бібліотеку монастиря; вікна цієї бані закладені. Колишнє монастирське подвір'я в міській забудові обмежене скромним корпусом келій (XVIII ст.), перекритих склепінням, з глибокими підвалами і крамницями (ченці не відставали від ніжинських купців у торговельній справі).