Бучацький замок розташований на узвишші над річкою Стрипа на території старого міста Бучач на Тернопільщині.
Перші письмові згадки про нього відомі ще з кінця 14 століття. Побудувала замок родина місцевих феодалів Бучацьких на місці городища, що було тут раніше. Фортецю оточили мурами з пісковика понад 3 метри завширшки з бійницями для гармат.
До 17 століття замок змінив декілька власників і пережив низку руйнівних нападів. З переходом у власність Потоцьких фортецю укріпили: добудували 2 напівкруглі вежі, одна з яких частково збереглася донині; мури мали вже 3 ряди бійниць, дерев’яну бойову галерею та кам’яні опори з внутрішнього боку, де встановлювали метальні гармати. На території фортеці, куди можна було потрапити з допомогою перекидного моста через рів, збудували двоповерховий ренесансний палац, житлові та господарські приміщення і фонтан.
Після закінчення польсько-турецької війни наприкінці 17 століття, а особливо після виїзду Потоцьких, фортеця починає занепадати. З 19 століття замок стали розбирати на каміння. Сьогодні від однієї з наймогутніших фортець Галичини, що є пам’яткою архітектури всеукраїнського значення, лишилися тільки фрагменти мурів і стін палацу в аварійному стані та частково завалені підземелля.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X
Відгуки
Залишки башт та мурів, але які ефектні! Й різні зранку та на захід сонця. Крім того, місце має, як на мене, добру енергетику, тут приємно зібратися з думками. До того ж – панорами прекрасного, затишного міста Бучач, вид на монастир отців Василян та багатоквартирні будинки кінця 19 ст. із цікавими галереями.
Хороше місце.Чудовий вид на місто Бучач.Підніматися до замку по стежці , від костелу.Рекомендую.
З руїн замку відкривається чудовий вид на місто, лише цей вид по трохи заростає деревами. Великий плюс що на території косять траву, роблять доріжку, ще б дерева підрізали і зверху на руїнах дерева позабирали.
Перша згадка про замок відноситься до 1379 року, коли в 1372-1379 роках Михайло Адваніц побудував в Бучачі замок та костел. В 1401 році сини Михайла взяли назву роду від назви міста і стали Бучацькими.В 1541 році, по смерті Якуба Бучацького, останного чоловік з роду Бучацьких, власниками замку стають Творовські, через шлюб доньки Якуба Бучацького Катерини, з воєводою подільським Яном Творовським. На початку XVII століття Бучач переходить у власність Потоцьких. На той час замок був одним з найважливіших та найпотужніших східних укріплень Речі Посполитої. В XVII столітті замок пережив багато штурмів та облог. У 1672 році Бучач взяли в облогу орди татар та турків під проводом Магомета IV, але фортеця вистояла. В 1676 році фортецю зруйнували турки. Потоцькі відбудували замок з руїн, про що свідчить опис 1684 року. Далі Потоцькі перебралися в інший замок і фортеця почала занепадати, та втратила оборонне значення В 1772 році місто потрапило під володіння Австро-Угорщини, що прискорило занепад замку. На початку XIX столітті було дозволено розбирати замкові мури на будівельні матеріали, що перетворило твердиню в руїну. Залишилось підземелля. Плани підземних ходів не збереглися, але згідно з легендами, підземелля старого замку тягнуться на велику довжину. Один із входів в підземелля розташований біля збереженої круглої башти фортеці. Через невеликий отвір у стіні, можна пройти підземеллям 15 метрів. Далі хід засипаний землею. Бучацький замок — пам'ятка архітектури всеукраїнського значення.