Музей открыли в 2016 году на месте, где в 1941–1943 годах было третье крупнейшее в оккупированной Европе еврейское гетто, а в 1944–1955-х действовала пересыльная тюрьма СССР, одна из самых масштабных подобных институций в государстве.
Основная деятельность музея направлена на исследование и репрезентацию истории репрессий тоталитарных режимов. Здесь воссозданы бараки, сторожевые башни, ограждение из колючей проволоки, внутри помещений представлены тематические выставки.
Основную экспозицию составляют:
вагон-телятник, где рассказывается о послевоенном советском насилии;
7 комнат, среди которых реконструировано типичное галицкое помещение 20–30-х годов, выставки, посвященные началу Второй мировой войны, советским арестам и депортациям, лагерям, архивам советских спецслужб и т.п.;
коллекция советского монументального искусства, демонтированного с 2018 года.
За последние 2 года в части музея «Барак № 2» в сотрудничестве с разными международными организациями было создано несколько тематических выставок.
Кроме того, работники музея организуют встречи с детьми и молодежью, создают научно-популярные материалы: фильмы, выставки, буклеты и т.д.
Поделиться в Facebook
Поделиться в X
Отзывы
Очікували трішки іншого. В цілому місце атмосферне, є цікаві деталі і дописи, але якщо ви цікавитесь історією, нічого нового ви там не знайдете. Якщо вам подобається по 20хв слухати архівні записи людей, які жили в той час, це місце для вас
Місце, куди треба обов'язково поїхати. До мурашок.. інтерактивний музей, який дозволяє поспілкуватися з очевидцями тих подій, А це безцінно. Дуже сподобався, все дуже грамотно зроблено. Рекомендує ще побувати в музеї НКВД в Тернополі!!! Це доповнить картину
Цей музей повинен відвідати кожний, щоб відволіктися від повсякденних справ і поринути в справжню історію, почути розповіді з уст очевидців подій. Після відвідин музею я ще краще зрозуміла, що: 1) історію творять не правителі держав, а звичайні люди, життя кожного має значення, внесок кожного є вагомим в загальній картині; 2) через особисті прагнення лідерів держав сталися жахливі речі, страшні наслідки яких навіть осягнути важко — це війни, репресії, геноциди, внаслідок яких загинули мільйони! Мільйони! Життя хоча б однієї людини — найбільша цінність, смерть однієї людини — це смерть всіх її мрій, планів, сподівань, невиліковна рана в душах рідних та близьких, їх розтрощені долі. А тоді загинули мільйони! Пам'ятаймо ж про їхню велику жертву, жагу жити незважаючи ні на що, відважну боротьбу проти системи та робімо все, щоб це жахіття ніколи не повторилося!
Пречудовий музей, сильні почуття пробуджує. Але треба все читати і слухати, а не як деякі коментатори прийти до музею терору з очікуванням розваг. Представлено багато історій та спогадів найрізноманітніших людей, з яких формується стала думка про жахи війни
Класно але місце дуже тяжке, навіть важко дихати стає,пригнічує але відвідати варто, чудовий підхід